Нещодавно до бібліотеки української книжки у Штутгарті надійшла бандероль зі столиці України від знаної майстрині Оксани Скляренко. Вона надіслала українській громаді свою книжку для дітей «Українське вбрання для ляльки» та посібник «Українська лялька». Таку ж саму бандероль пані Оксана підготувала і для мюнхенської «Рідної школи». Книжка “Українське вбрання для ляльки” вже презентована і в Італії, і у Нідерландах, і у Франції, і у США.

– Коли нещодавно в Італії проводила майстер-клас по ляльках-мотанках, італійці були просто у захваті: як можна без голки, ниток і ножиць, лише з клаптиків тканини зробити ляльку”, — згадує Оксана Скляренко. Це хобі в Оксани з шестирічного віку, коли вона разом з бабусею намотувала на кукурудзяний качан обрізки сукенок і фартухів. Згодом бабуся подарувала їй першу швейну машинку, і дівчинка почала шити м’яку іграшку...

Майстриня відома своїм хистом до вишивання, до створення українських традиційних ляльок. Вона дуже трепетно ставиться до рідної культури та з великим задоволенням вивчає європейську. Ше не так давно Оксана відкрила для себе культуру ведмедів Тедді. А вже тепер  має власну студію по їх створенню та веде майстер-класи для бажаючих. Цього року вона отримала запрошення до міжнародного Тедді фестивалю у Цюріху. Своїх Тедді художниця називає Українськими. Вони мають багато елементів національної символіки у вбрані та аксесуарах, які майстриня виготовляє власноруч.

-Вони дарують радість людям, які отримують їх у дарунок, – говорить майстриня.

Тепер роботи Оксани Скляренко представлено в Державному музеї іграшки України та у приватних колекціях за кордоном. Її іграшки на Новий рік прикрашали столичну ялинку. Позаду участь у міжнародних виставках «Ведмежий вернісаж» та «Теддіманія», національних виставках «Барвиста Україна», «Світ подарунків», «Благословення», благодійній акції «Милосердя».

У січні цього року на День Соборності України майстриня взяла участь у акції «Рушник національної єдності». Ще з древніх часів у процесі вишивання рушника і українські дівчата, і жінки, і матері та бабусі вкладали в нього свою душу, своє уявлення про людське життя, свої побажання, благополуччя і щасливої долі тим, хто переступав поріг самостійного життя, тим, кого проводжали в далекі походи, і тим, кого зустрічали з хлібом і сіллю... «Рушник національної єдності» вишивали на громадських засадах кращі майстрині України.