Сьогодні побувала на фестивалі. Моє завдання було повиловлювати новеньких майстрів та їх ляльок для культурологічного дослідження. Завдання виконано. Додатково ще встигла зробити:

поповнити колекцію фото старовинних вишивок на одязі. Найстарішим виявився кептар з Верховини - 170 років;

відкрила для себе майстра керамічної ляльки(ще візитки не розбирала...тому імя так одразу не скажу-але ляльку можу й по пам яті замалювати вже!!);

поповнила колекцію фото на тему "Дитиниство": придбала симатичних купечиських отприсків. На одній світлині є чудовий зразок дорогої пишновбраної ляльки.

Прийшла додому-все впорядковую. Та сідаю за рукопис: "Моя перша вишивка"(дописую останні рядки! незабаром видавнича рада).

Зробила ось таке фото. Й подумала: а чи не стати мені дитячим фотографом. Не постановочні фото робити, а саме ловити миті...Це дитятко так трудилося...

ОЙ! Як багато хочеться красивого зробити...Не знаю, яка з цього може бути користь, та все ж...