Кожна така лялька - УНІКАЛЬНА! Очевидно, оце і є аутентика. Поки що їй трішки більше півстоліття, але...хто зна... Отож, у моїй майбутній книзі ПРО УКРАЇНСЬКУ НАРОДНУ ЛЯЛЬКУ УКРАЇНСЬКОЮ, яку я вже уявляла вживу багато-багато разів - але усьому свій час - буде й про лялькарку, яка не називає себе лялькаркою, бо вона таких лялечок із паперу робила, коли була маленькою дівчинкою. Адже про справжню фабричну навіть і не мріяла. Моя героїня лише згадує, як колись тато повернувся із відрядження, а там десь ночував у знайомих і ті пропонували йому взяти своїй доні ляльку. Фабричну! Тато був людиною скромною, то й відмовився. А доня виросла й досі пам'ятає, як її позбавили ляльки. Бо тата тоді навіть мама сварила: - Як то так не привезти дитині ляльки! На моє прохання пані наробила мені чимало паперових лялечок. Хоча...кожного разу під таким моїм тиском (саме тиском), бо вона не вважає їх чимось особливим, і взагалі не розуміє, як я дізналася, що вона ЇХ ВМІЄ РОБИТИ. Але ж я дізналася! ... Читать дальше »